Права ЛГБТ, аліменти й захист персональних даних. В Україні розгорілися суперечки щодо нового Цивільного кодексу (BBC)

В Україні розгорілася бурхлива суспільна дискусія навколо проєкту Цивільного кодексу, який запроваджує безліч нових норм, зокрема тих, що стосуються захисту приватної інформації, прав ЛГБТ-спільноти та розлучень між подружжям. Противники документа проводять акції протесту й публікують колективні заяви, а його автори наполягають, що прагнуть наблизити країну до європейських стандартів.

Це скорочений і адаптований переклад матеріалу кореспондента Української служби Бі-бі-сі. Оригінал українською мовою можна прочитати тут.

Цей величезний за обсягом законопроєкт на понад 800 сторінок Рада ухвалила в першому читанні наприкінці квітня. Він має поглинути чинні на сьогодні Господарський і Сімейний кодекси України та десятки законів.

Автори наполягають: це необхідно для «десовєтизації» цивільного права і наближення його до стандартів Євросоюзу.

Втім, опоненти вважають, що в проєкті закладено багато норм, ухвалення яких є неприпустимим і небезпечним. Як заявляла одна з активісток вуличних протестів Кристина Морозова, «це як у книжках Стівена Кінга: чим далі читаєш, тим страшніше стає».

Що ж так налякало багатьох правозахисників і юристів? Українська служба Бі-бі-сі зібрала найбільш скандальні, на думку критиків, статті, що з’явилися в новому Цивільному кодексі.

Суперечка про терміни

Однак річ не лише в статтях, навколо яких сперечаються політики й юристи. Історія з новим Цивільним кодексом була скандальною від самого початку.

Автори документа — а це спікер парламенту Руслан Стефанчук і близько 100 депутатів — запропонували на розгляд депутатів один проєкт, але згодом його відкликали і внесли інший.

У першому проєкті, серед іншого, був пункт про можливість укладення шлюбу для 14-річних за особливих обставин: його різко розкритикували фахівці із захисту прав дітей.

Експерти також зазначали, що статті про майно в цьому документі були скопійовані з російського Цивільного кодексу. І саме щодо цього документа Міністерство юстиції подало ґрунтовний критичний висновок.

Після цього проєкт відкликали, і в Раді з’явився оновлений документ, у якому вже не було статей про 14-річних, а також низки інших. На цей документ Мін’юст не встиг підготувати висновок. Не було також і громадського обговорення проєкту. Саме за цей документ депутати проголосували в першому читанні дуже швидко.

Як каже адвокатка й членкиня парламенту попереднього скликання Вікторія Пташник, багато депутатів Верховної Ради взагалі не зрозуміли, що саме вони підтримали. Вона посилається на особисті розмови з кількома десятками членів парламенту.

«Вони тепер кажуть: дайте нам поправки, ми до другого читання виправимо ситуацію», — розповідала вона під час дискусії навколо проєкту Цивільного кодексу.

Перш ніж говорити про зміст конкретних статей, які викликали найбільше обурення, варто сказати про нововведення, яке буде помітне всім, хто відкриє проєкт Цивільного кодексу.

Йдеться про нову термінологію, яку запроваджують у Кодекс і якою користуватимуться не лише юристи, а й пересічні українці. Багато старих термінів у ньому пропонується замінити українськими аналогами.

Наприклад, термін «добропорядочность» (укр. «доброчесність»). У проєкті кодексу він трапляється десятки разів і замінює конструкцію «моральні основи». Тобто йдеться про чесну, етичну, моральну поведінку всіх учасників цивільних справ.

«Цим суто українським словом, підібраним професійною філологічною групою, ми просто замінюємо застарілий пострадянський штамп “моральні основи суспільства”, який історично походить ще від радянського формулювання про “моральні принципи будівника комунізму”, — зазначає Руслан Стефанчук.

Але противники кажуть, що це поняття надто розмите і його можна тлумачити по-різному в різних ситуаціях. Юридичні організації вважають, що “недобропорядочними”, “аморальними” можуть бути визнані будь-які дії та угоди, і висновки про це робитимуть судді на підставі своїх внутрішніх переконань.

Право на забуття: захист персональних даних чи лазівка для корупціонерів?

Поява цього права в проєкті Цивільного кодексу стала однією з найскандальніших новацій. Проблему в цьому побачили лідери понад 80 громадських організацій, журналісти-розслідувачі та багато політиків.

«Право на забуття» передбачене в європейському законодавстві про захист персональних даних, але, на думку критиків, в українських реаліях воно може обернутися серйозними проблемами, деякі вже називають його «правом на безпам’ятство».

Автори проєкту пропонують надати людині право вимагати видалення й знищення інформації про себе із загальнодоступних джерел і пошукових систем за певних умов: коли ця інформація «втратила суспільний інтерес» або «була зібрана незаконно».

Антикорупційні активісти вважають, що такі формулювання зведуть нанівець усі їхні зусилля. Руслан Стефанчук, якого називають ідеологом нового Цивільного кодексу, заперечує: ця стаття має обмеження.

«Право на забуття» не застосовується, якщо інформація необхідна для реалізації свободи слова і роботи журналістів, стосується публічних осіб у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, має архівну, історичну або наукову цінність», — пише він у себе в Facebook.

Спікер запевняє, що ця норма «вводиться виключно для захисту звичайних громадян».

Однак, попри такі запевнення, критики кажуть, що це лазівка для фігурантів корупційних скандалів, які не завжди є публічними особами. Вони згадують при цьому «Міндіч-гейт», у якому головний підозрюваний Тимур Міндіч якраз публічним або посадовим лицем не був.

Згода на зйомку на публічних заходах

Ще одна стаття, яка викликає занепокоєння у медійних і правозахисних організацій і також пов’язана з антикорупційними розслідуваннями, — про захист інтересів особи під час проведення фото-, кіно-, теле- і відеозйомки.

Ця стаття, яка діє вже зараз, забороняє знімати людину на відео без її попередньої згоди. Однак дозволяє це робити, якщо вона перебуває на публічному заході.

Автори кодексу хочуть посилити ці вимоги: згода буде необхідна і в разі перебування особи на публічних заходах.

Також цю статтю хочуть оновити — у ній з’являються смартфони, стріми, правила публікації та репосту відео або фото в соціальних мережах і право людини вимагати негайного видалення відео.

Право першого в Держреєстрі речових прав

Юристи вважають, що в кодексі є статті, які створюють умови для рейдерства і позбавлення людини майна.

Припускається, що якщо особа відкрито і безперервно користується чужим нерухомим майном протягом 10 років, а рухомим — 5 років, вона автоматично набуває право власності на це майно.

Правозахисні організації, зокрема Українська Гельсінська спілка з прав людини і Центр прав людини ZMINA, вказують, що така норма загрожує мільйонам українців, які виїхали за кордон через війну.

Інша стаття стосується Державного реєстру речових прав: якщо на один і той самий об’єкт претендуватимуть кілька осіб, то пріоритет матиме той, хто першим внесе дані до цього реєстру. Юристи кажуть, що ця стаття особливо небезпечна для тих, у кого є лише паперові документи на дім, квартиру або земельну ділянку.

«Тобто той, хто першим вніс себе до реєстру як власник майна, має пріоритет над усіма іншими. Усі знають, як часто у нас реєстри “зникають”. Мій особистий досвід — я кілька разів вносила свої ділянки до реєстру повторно, тому що вони кудись зникали. За цей час хтось міг стати їхнім власником», — каже адвокатка Тетяна Острікова-Чмерук.

«Чужі люди»? Цивільний шлюб і майно

Чинний в Україні Сімейний кодекс передбачає, що чоловік і жінка, які проживають у цивільному шлюбі (тобто не зареєстрованому у відділі реєстрації актів цивільного стану), мають право після розлучення претендувати на поділ усього майна.

У новому Кодексі автори пропонують передбачити, що все майно, набуте чоловіком або жінкою у фактичному союзі, вважатиметься особистою приватною власністю того, на кого воно оформлене. Тобто, якщо пара жила разом у квартирі, то вона не є спільною, а після розлучення належатиме тому, хто є її власником за офіційними документами.

На думку захисників прав жінок, таке нововведення насамперед становить загрозу інтересам жінки, яка часто матеріально залежить від чоловіка.

Однак пара може врегулювати це питання, уклавши договір і прописавши в ньому, як ділитиметься майно, якщо їхній союз розпадеться.

Суд зобов’язаний сприяти примиренню подружжя

Правозахисники звертають увагу ще на одну статтю проєкту кодексу, що стосується розірвання шлюбу. Йдеться про те, що суд зобов’язаний вжити заходів для примирення чоловіка і жінки та призначити для цього строк до шести місяців.

Водночас ідеолог нового кодексу Руслан Стефанчук називає претензії маніпуляцією.

«Механізм примирення (до 6 місяців) існує і зараз у чинному Сімейному кодексі. Суди застосовують його щодня. Ми не повертаємо минуле, а робимо процес більш безпечним», — запевняє він.

У чинному Сімейному кодексі справді є така норма, але з істотною відмінністю. У ній йдеться про праві суду сприяти примиренню, а в новій редакції — про його обов’язки. І саме це викликало найбільше обурення.

Але в цій статті також передбачені винятки: строк для примирення не перевищуватиме одного місяця, якщо в подружжя є неповнолітні діти.

Якщо в сім’ї є факти домашнього насильства або подружжя не проживає разом понад шість місяців, суд може взагалі не вдаватися до заходів примирення.

Правозахисники, однак, вказують, що доведення фактів насильства для скасування примирення може бути складним і небезпечним для жертви та що держава не повинна диктувати дорослим людям, скільки часу їм потрібно на роздуми. Про це, зокрема, говорять в Асоціації жінок-юристок «ЮрФем».

Право на скасування аліментів

Одна зі статей передбачає, що платник аліментів, а це найчастіше батько дітей, може через суд домогтися скасування таких виплат. Це може статися в тому разі, якщо він доведе, що дохід матері, яка проживає з дитиною, перевищує його власний дохід і покриває витрати на утримання дитини.

Якщо суд вирішить, що грошей матері достатньо для повного забезпечення потреб дитини, батька можуть офіційно звільнити від аліментів.

Юристи наголошують, що аліменти — це гроші дитини, а не матері, і обидва батьки зобов’язані утримувати її порівну, незалежно від доходів. А запропонований механізм створює лазівки для зловживань, оскільки чоловік може працювати нелегально або з мінімальними офіційними доходами.

Крім того, платник аліментів, згідно з новим проєктом Кодексу, матиме право вимагати детальних звітів і чеків, що підтверджують, що гроші пішли саме на дитину. Якщо їх немає, це також може стати підставою для перегляду виплат.

Прізвище чоловіка — як нагорода, яку можна забрати

Проєкт Кодексу надає чоловікові право в примусовому порядку, через суд, забрати у жінки своє прізвище, якщо він доведе її негідну поведінку після розлучення — зраду або «аморальні вчинки».

Тут знову відіграватиме роль «добропорядність», про яку ми розповідали вище і щодо якої в експертів багато запитань, оскільки чітких критеріїв «аморальності» в законодавстві немає.

Водночас, кажуть правозахисники, якщо у жінки є діти і її змусять змінити прізвище, це створить проблеми в подальшому, оскільки в матері й дітей будуть різні прізвища.

Медичні показання для штучного запліднення

Колишня депутатка парламенту, адвокатка Вікторія Пташник звертає увагу ще на одну норму проєкту кодексу, що стосується репродуктивних прав українок.

Автори пропонують дозволити штучне запліднення лише в тому разі, якщо для цього є медичні показання, підтверджені лікарями, тобто безпліддя.

«Чесно кажучи, коли в таку делікатну сферу втручаються депутати зі своїми правилами, то слів толерантності не вистачає», — пише вона у фейсбуці.

Ці правила означають, що подружжя не зможе скористатися штучним заплідненням для перевірки генетичних ризиків.

Вікторія Пташник розповідає, що жінки часто звертаються за «заплідненням у пробірці», щоб перевірити й точно знати, що ембріон здоровий.

«Зараз багато пар, особливо після 40 років, користуються цією можливістю, щоб уникнути складного вибору — народжувати чи переривати вагітність за медичними показаннями, щоб запобігти викидням на пізніх строках», — каже вона.

🏳️‍🌈 Права ЛГБТ і трансгендерних людей

У проєкті вперше з’являється поняття «фактичний сімейний союз». Це, по суті, сім’я. Але водночас відповідна норма передбачає, як і в чинному Сімейному кодексі, що такий союз можливий лише як союз чоловіка і жінки.

За словами представників Центру прав людини ZMINA, це юридично «закріплює» обмеження і прямо забороняє судам будь-коли тлумачити поняття сім’ї ширше, тобто як союз одностатевих пар.

Норми кодексу також передбачають автоматичне визнання шлюбу недійсним, якщо один із партнерів змінив стать.

ЛГБТ-спільноти та юристи вже відреагували на такі нововведення. Вони нагадують, що Україна взяла на себе зобов’язання перед ЄС щодо створення правових рамок захисту прав одностатевих пар.

Водночас Руслан Стефанчук запевняє, що в проєкті все залишається як є, оскільки автори документа домовилися, що таке спірне питання обговорюватиметься під час другого читання.

Оновлення або неминучий хаос

Петиція на сайті президента України з вимогою втрутитися в ситуацію через критику Кодексу за добу набрала 29 тис. голосів за необхідних 25 тисяч, розповідає одна з активісток протестів проти ухвалення Цивільного кодексу Христина Морозова.

Вона говорить, що звернення було адресовано саме Володимиру Зеленському, а не спікеру парламенту як ідеологу нового кодексу, оскільки президент має конституційне право звернутися до депутатів парламенту як гарант прав і свобод та інтеграції в ЄС.

«Президент не може більше мовчати», — говорить Христина Морозова і попереджає, що протести триватимуть.

Водночас один із авторів проєкту Кодексу Миколай Княжицький із «Європейської солідарності» закликає не піддаватися ажіотажу, оскільки статті, які зараз критикують, становлять 0,1% від усього документа.

«Чинний Цивільний кодекс був ухвалений у 2003 році, задовго до появи Facebook і YouTube, онлайн-торгівлі та швидкого інтернету, євроінтеграції та анексії Криму. Усі ці події докорінно змінили наш світ, але майже ніяк не відбилися в Кодексі. Тому очевидно, що його потрібно оновлювати», — підкреслив він.