Чому алгоритми соцмереж не захищають геїв: від Мельбурна до пострадянського простору

Проблема неефективності поточних заходів контролю за цифровим середовищем стала центральною темою обговорення в парламенті штату Вікторія (Австралія). На прикладі серії жорстоких нападів підлітків на гомосексуальних і бісексуальних чоловіків у Мельбурні стає зрозуміло, що ні модерація контенту, ні традиційні методи поліцейської роботи не встигають за розвитком «маносфери» та ультраправих мереж.

Так, у лютому 2026 року парламентарі штату Вікторія ініціюють розслідування щодо ультраправих інфлюенсерів, яких підозрюють у радикалізації молоді. Підставою стали почастішалі випадки нападів на геїв: підлітків надихають відео в TikTok, де насильство подається як «боротьба за справедливість».

Що відбувається в Мельбурні

Все почалося ще наприкінці 2024 року. У жовтні поліція затримала групу з 30 людей, більшість із них були віком від 13 до 20 років. За версією слідства, вони через дейтингові додатки знайомилися з чоловіками, призначали зустрічі в безлюдних місцях, після чого били, грабували й принижували їх. Усе це знімали на відео.

Влітку 2025 року сплив схожий випадок: 19-річний мешканець штату напав на двох чоловіків після знайомства в Grindr. У суді він визнав, що надихався роликами в TikTok, де подібні дії подавалися як «самосуд» заради «справедливості».

Реакція парламенту

У лютому 2026 року депутати Вікторії ініціювали розслідування щодо ультраправих інфлюенсерів. Їх підозрюють у тому, що вони цілеспрямовано радикалізують підлітків і фактично навчають їх насильству.

Член законодавчої ради від партії Австралійські зелені Айв Пульєллі заявив, що ці атаки не можна вважати випадковими. За його словами, йдеться про системну проблему, а не про розрізнені епізоди.

Що таке «маносфера»

Експерти говорять про цілу онлайн-екосистему, яку називають «маносферою». Це мережа ультраправих каналів і спільнот, де просуваються ідеї «альфа-самців», радикальна мізогінія та гомофобія.

Усередині цього середовища працює кілька механізмів:

• Редпіллінг. Термін із фільму Матриця. У радикальних спільнотах так називають «прозріння» і прийняття їхньої ідеології.
• Інфлюенсери-радикали. Серед найвідоміших фігур згадують Ендрю Тейта, чиї погляди активно поширюються серед молодих чоловіків.
• Спільноти інцелів і «борців за права чоловіків». Ці групи стають майданчиком для нормалізації ненависті до жінок і ЛГБТК+ людей.

Радикалізація часто відбувається поступово: підлітків залучають через меми, відео та закриті чати. Коли справа доходить до реального насильства, людина вже глибоко занурена в ідеологію.

Чому алгоритми не справляються

Соцмережі влаштовані так, щоб утримувати увагу. Алгоритми просувають контент, який викликає сильну реакцію, а агресивні ролики часто саме такі.

Проблема в тому, що насильство маскується під «думку» або «політичну дискусію». Відео із нападами можуть подаватися як викриття або «боротьба за мораль». Поки модерація розбирається, ролики встигають розійтися й набрати аудиторію.

У справі 19-річного нападника саме такі відео стали тригером. Він сприймав побачене як схвалювану модель поведінки.

Технологічний розрив

Поліція стикається з новою реальністю:

• Дейтингові сервіси як інструмент пастки. Приватні переписки в додатках складно (або неможливо) відстежити до вчинення злочину.
• Контент заради віральності. Напади здійснюються не лише заради грабежу, а й заради запису відео. Ці записи знову потрапляють у мережу, підживлюючи новий виток агресії.

Виходить замкнене коло: ідеологія в онлайні породжує офлайн-насильство, а потім саме насильство стає паливом для нової радикалізації.

Навіщо потрібне розслідування

Парламентська комісія має з’ясувати, як саме блогери та закриті мережі обходять обмеження, яким чином підлітків залучають до екстремістських спільнот і чому наявні заходи підтримки жертв і профілактики злочинів виявляються слабкими.

За словами Пульєллі, проблема не виникає сама по собі. Радикалізація на периферії інтернету вже досягла небезпечного рівня. Якщо не зрозуміти, як працюють ці мережі та як їм протистояти, локальні спалахи насильства можуть стати куди масштабнішими.

Насильство і радикалізація проти геїв у пострадянському просторі

Австралійський досвід показує, наскільки небезпечною може бути цифрова радикалізація молоді. Але схожі проблеми існують і в країнах колишнього СРСР — тільки тут вони частіше проявляються не через TikTok-маносферу, а через поєднання соціальної стигми, офіційної риторики та відсутності реальних інститутів захисту.

На пострадянському просторі ставлення до геїв і ЛГБТ загалом тривалий час було маргінальним, а в низці країн і зараз залишається надзвичайно ворожим. Це проявляється не лише в словах, а й у діях влади та суспільства.

Заперечення і дискримінація з офіційної висоти

У деяких країнах колишнього СРСР право на безпечне життя для геїв та інших ЛГБТ-людей фактично відсутнє. Жорстка політична риторика, закони проти «пропаганди нетрадиційних стосунків» і навіть визнання ЛГБТ-організацій екстремістськими створюють ситуацію, коли люди залишаються без юридичного захисту й змушені стикатися з тиском силовиків і суспільства. Наприклад, у Росії в останні роки зросла кількість юридичних переслідувань за символіку та позицію, пов’язану з ЛГБТ, і з’явилися прецеденти, коли людей називають екстремістами за їхню активність або навіть вираження ідентичності в онлайн-просторі.

Закони про заборону «гей-пропаганди» давно використовуються як інструмент обмеження свободи слова, але після розширення цих норм випадки адміністративних покарань різко зросли.

Насильство і відсутність захисту

Інституційна беззахисність посилюється тим, що в низці країн агресія проти ЛГБТ сприймається як «нормальна» або навіть схвалювана більшістю суспільства, що своєю чергою підживлює онлайн- і офлайн-ненависть.

Відображення в статистиці

Міжнародні звіти про злочини на ґрунті ненависті показують: випадки агресії проти ЛГБТ реєструються в низці пострадянських держав, хоча офіційна звітність і методики підрахунку зазвичай слабкі та фрагментарні.

Окрім фізичних атак, великий вплив має соціальний і цифровий тиск. В умовах, коли відкрита гей-ідентичність стигматизована, люди стикаються з погрозами в мережі, травлею і неможливістю отримувати об’єктивну інформацію про свої права.

Чому це важливо враховувати разом з австралійським досвідом

Те, що відбувається в Австралії, і те, що відбувається в країнах пострадянського простору — різні за формою, але близькі за суттю процеси. Там радикалізація йде з онлайн-екосистем, які вчать насильству й взаємній ненависті. Тут же цифрове середовище переплітається з давно сформованими культурними установками та офіційною риторикою, які не просто не перешкоджають насильству, а в багатьох випадках його підживлюють.