Що поганого в прагненні до ідеалу

Фітнес-браслет – чудова річ.

Він не лише стежить за моїм сном, контролює пульс, а й хвалить мене, коли я добре себе веду. Пройшов десять тисяч кроків — молодець, муркоче мені браслет, норму виконано.

Додаток для вивчення мов хвалить за те, що засвоєно черговий урок французької. 

Додаток для медитації — за те, що я медитував не десять, а одинадцять хвилин.

Гаджети практично гуртом мене підтримують у моєму прагненні стати кращою версією себе.

Круто ж, правда? 

З одного боку, звісно, так. 

Ставати кращим із кожним днем — це ж так чудово! Більше фізичної активності, більше саморозвитку, більше усвідомленості, більше подорожей, крутіша робота, цілі, досягнення, успіх і дуже гарна аватарка.

Усе це так чудово й правильно, що й не докопаєшся, здавалося б, нема до чого. Але є один нюанс. 

Одне діло, якщо ти займаєшся собою, бо тобі так захотілося. Зовсім інше — якщо тебе до цього підштовхують.

А нас підштовхують! 

Пуш-сповіщеннями, лайками, кількістю переглядів і різними віртуальними плюшками, які так приємно отримувати.

Але за одним досягненням завжди буде інше. 

Сьогодні ти пройшов дванадцять тисяч кроків, завтра пройдеш ще більше. Цього тижня ти найкращий у Duo Lingvo, а наступного перейдеш у діамантову лігу. Ти активніший, ніж дев'яносто відсотків користувачів.

Але завжди буде хтось кращий за тебе.

І ти неминуче починаєш відчувати, що десь недопрацьовуєш, недорозвиваєшся. Наче стараєшся, а все одно ніби невдаха.

А цифрова економіка обожнює невдах.

Точніше, вона краща за будь-що інше, що вони створюють. Тобто людей, які незадоволені собою.

Адже незадоволена людина — вона, з одного боку, нещасна, і її шкода. А з іншого — це ідеальний споживач. 

Прагнення до цифрового успіху — це дуже слизька доріжка.

Соціальні мережі — по суті зло і ярмарок марнославства. Але серед них особняком стоїть Instagram.

Ось уже де в людей ідеальні життя! 

Усі фото й відео вивірені, оброблені, з накладеними фільтрами. 

Ідеальне оточення: шампанське з ікрою на сніданок, дорогі авто, літаки, що буквально за хвилину віднесуть на Мальдіви, хмарочоси Нью-Йорка, величезні букети квітів.

Ідеальні люди: підтягнуті, спортивні, з рівною засмагою, в модному, чистому й випрасуваному одязі.

Ідеальний настрій: завжди усмішки, всюди щастя і радісний сміх.

Мабуть, немає нічого далі від реальності, ніж цифрові особистості акаунтів в інсті.

Якщо довго дивитися в інстаграм, психологічні травми гарантовані. Відлипнеш від телефону, окинувши думкою своє убоге життя, і сидиш, тихенько плачеш. Тому що твоя реальність разюче відрізняється від вилизаної ідеальної картинки.

Особливо цьому тиску піддаються жінки. 

Згідно з опитуваннями, виявилося, що сорок відсотків дівчат віком від 6 до 10 років мріють схуднути. І з роками частка незадоволених своєю зовнішністю лише зростає. 

У чоловіків свої ідеали. 

Ось тобі, припустімо, сорок, а рейндж ровера немає, телефон у тебе — ублюдочний самсунг, на твоїй двері не красується табличка “Генеральний директор” і ні одного власного бізнеса. Зате початкова лисина, задишка, звичайна жінка, звичайні діти. І сам ти якийсь звичайний, весь якийсь не видатний.

І це робить тебе нещасним.

Зараз загалом дуже багато нещасних людей.

Як було раніше? Жив ти в селі з двадцяти хат. І на тлі решти мешканців свого цього села виглядав, в принципі, практично завжди на рівні. Мужик — уже сам по собі непогано. Якщо ще й мало п’є та працює — взагалі вогонь! Гарна хата, добра жінка, корова, пара свиней — ось, власне, і все, що було потрібно для життєвого успіху.

Зараз ти що порівнюєш себе з безкінечним числом людей, серед яких неодмінно знайдеться хтось молодший, вищий, ширший у плечах, багатший, розумніший і успішніший.

Тобто завжди, абсолютно щоразу ти програєш. 

А кожен твій гаджет тим часом, блимаючи й дзижчачи, натякає, що ти можеш краще. І ти стараєшся, женешся за лайками, за переглядами, за коментарями, за віртуальними нагородами, які здаються ціннішими за справжні. 

У цій гонці дуже легко загубитися, хто ж ти такий насправді. 

Адже треба усвідомити й прийняти, що ти хороший сам по собі. 

Залина Маршенкулова якось пропонувала дівчатам “пересісти з голки чоловічого схвалення на чоловіче обличчя”.

Я ж пропоную замість віртуального схвалення залишити лише схвалення своє власне та своїх близьких.

Навіть якщо фітнес-браслет буде чимось незадоволений.